Будівельні матеріали Десятинної церкви
Так сталося, що дослідження розчинів стародавнього Києва почалося не з першої кам’яної споруди Києва, тому що початок техніко-технологічних досліджень співпав з розкопками на Золотих Воротах, які почали М. Холостенко і С. Висоцький у 1972 р.
Десятинна церква – перша кам’яна споруда у Стародавньому Києві і на території Київської Русі. За історичними даними – початок будівництва – 980 рік; закінчення і перше освячення – 988 рік.
Князь Володимир у 2-й половині Х ст. завоював Херсонес, вихрестився сам у Херсонесі, похрестив Русь, привіз у Київ “майстрів із грек” і почав будувати церкву Пресвятої Богородиці (Десятинну).
Зразки розчинів Десятинної церкви передавались для дослідження з фондів Софійського заповідника, а також з окремих археологічних розкопів, (Н. Холостенко, С. Кілієвич, В. Харламов, М. Гончар і ін.), які у різні періоди виконували археологи на території міста Володимира. Але ці зразки не були прив’язані до конкретних конструктивів первісної кладки. І тільки після повного розкриття розкопу Десятинної церкви (Г. Івакін, В. Козюба, Ю. Лукомський, О. Іоніссян, Д. Йолшин і інші – інтернаціональна бригада) починаючи з 2006 року, з’явилась можливість відібрати проби з першої кам’яної споруди Древнього Києва «in situ».
Перші будівельні матеріали Десятинної церкви – 2-а половина Х ст.
Що було до початку кам’яного будівництва? Глинобитні і сирцеві будівлі, дерев’яні хороми на фундаментах з бутового каменю, скріпленого глиняною заливкою. Це показали розкопки перших будівель на території Історичного музею (палац княгині Ольги і ін.).
У муруванні залишків перших будівель на території Історичного музею зустрічаються сирцеві невипалені плінфи з лесового суглинку (фото 1) і перші випалені плінфи, сформовані з каолінових глин (фото 2), а також перші вапняно-цем’янкові заливки під сирцевими і дерев’яними конструкціями (див. фото макроструктури).
Перші уроки нової технології пройшли в кінці Х ст. на цій споруді. Тут вперше було випалене вапно, відпрацьована технологія формування і випалу цегли (плінфи), були змуровані перші стіни. Майстерність і якість приходили поступово і це помітно на якості перших будівельних розчинів і виробів – нещільна, нерівномірно перемішана маса з вапняно-глинисто-карбонатним в’яжучим, вкрапленнями обпалених кусочків кераміки, деревного вугілля і ін. .
На фото 1, 2, 3, 4 представлена макроструктура перших будівельних матеріалів, виготовлених руками київських майстрів на будівництві Десятинної церкви.
Фресковий тиньк Десятинної церкви Х ст.
Візуально: фрескові тиньки від білого до сірувато-кремового і бурого кольору; легкі, пористі з невисокою механічною міцністю. У масі розчину видно численні гнізда і пори від рослинного наповнювача (фото 5, 6).
Характерною є наявність трубчастої структури від значного змісту волокнистого наповнювача – соломи злакових рослин. Волокна, що зітліли, утворюють порожнисті гнізда і канали.
Заповнювач, в основному, рослинний. Характерною особливістю є добавка тваринного клею в масу штукатурки, яка надає йому міцності. Тиньк вміщує так багато органічної речовини, що при випаленні набуває попелястого, темно-сірого до чорного кольору відтінків від домішки золи.
Висновок: Перші спроби оздоблення в техніці фрески на первісному муруванні Десятинної церкви –пориста глинисто-карбонатна маса невисокої міцності не мають аналогів за своєю структурою і речовинним складом ні в одній з київських пам’яток періоду ХІ – ХІІІ ст.
Аналогії з іншими пам’ятками, в тому числі, і з Софійським собором, починаються в пізніших нашаруваннях, коли по мірі розширення масштабів будівництва храмів у Києві, почався зворотний процес: майстри з інших храмів приймали участь у повторних ремонтах та оздобленнях Десятинної церкви на протязі ХІ – ХІІ ст. Тому ми знаходимо в археологічних розкопах Десятинної церкви фрескові тиньки подібні за технологією виготовлення до Золотих воріт, Софії Київської, а також до пам’яток ХІІ ст., в тому числі і Кирилівської церкви. Взагалі, в процесі дослідження зразків з розкопу Десятинної церкви було виявлено біля 4-х видів фрескового тиньку пізніших будівельних періодів.