| Головна сторінка | Додати в обране | Написати листа | Карта сайту | www.spadshina.org.ua
Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень
Офіційний інформаційний ресурс
Сьогодні: Середа, 29 березня 2017

 

 

Головна сторінка » Актуальні питання »

Кам’янець-Подільська фортеця
Кам’янець-Подільська фортеця
Резиденція Митрополитів Буковини
Резиденція Митрополитів Буковини
Кам’янець-Подільська фортеця
Кам’янець-Подільська фортеця

 
 Актуальні питання

Історія та перспективи охорони культурної спадщини м. Одеси

В 2007 році Науково-дослідним інститутом пам’яткоохоронних досліджень було виконано історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони та визначення меж історичних ареалів міста Одеси (на замовлення управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради). Робота виконувалась в складі Генерального плану м. Одеси (генеральний проектувальник – Державний науково-дослідний інститут проектування міст “Діпромісто”).

 

Виконавцями були відомі теоретики та історики архітектури, мистецтвознавці, інженери, фахівці пам’яткоохоронної справи з міст Одеси та Києва. Науковий керівник роботи – Вечерський В.В., науковим консультантом був Тимофієнко В.І., координатор проекту – директор інституту Сердюк О.М. Керівник робіт з виконання графічної частини історико-архітектурного плану – Білокінь Ю.М., керівник-координатор робіт з виконання графічної частини опорного плану м. Одеси – Несвіт Т.Р. В роботі брали участь Суханов В.Г., Бобровський Т.А., Шулешко І.В., Кожушко О.А., Зливкова О.О., Звіряка А.І., Попельницький О.О., Стоянов Ф.Ф. та інші.

 

Метою історико-архітектурного опорного плану є забезпечення збереження пам’яток і об’єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища м. Одеси шляхом розроблення проекту зон охорони пам’яток; визначення меж та режимів використання територій історичних ареалів міста.

 

Під час здійснення проекту встановлено об’єкт та визначено методику дослідження, проаналізовано містобудівний розвиток Одеси, розглянуто території з цінним розплануванням і забудовою в структурі міста та основні принципи системи охоронного зонування.

 

Результатом науково-дослідної роботи став розроблений історико-архітектурний опорний план Одеси з зонами охорони пам’яток та визначними історичними ареалами міста, а також рекомендації щодо правил забудови.

 

З історії цього питання слід зазначити, що попередній Генеральний план було затверджено Постановою Ради Міністрів УРСР від 31.01.1989 р. № 37. Історико-опорний план до нього було розроблено в 1986 р. інститутом “Укрпроектреставрація”. Ці документи забезпечили збереження існуючої планувальної структури та збереження історичних будівель. Однак в складі історико-опорного плану не було розроблено та затверджено зони охорони пам’яток історії та культури м. Одеси. Дослідження проводилися в основному на території історичного центру міста, було обстежено близько 700 пам’яток.

 

Наступним етапом в дослідженні міста стала наукова розробка “Концепції визначення зон та режимів використання територій історичних ареалів м. Одеси” виконана в 2003 році Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури та містобудування (ДНДІТІАМ). В її складі попередньо були затверджені зони охорони та правила використання ареалу “Історичний центр”.

 

В документах зазначено, що на території історичного ареалу дозволяється санація внутрішньо квартальних територій, реконструкція малоцінної забудови та функціональна зміна забудови. Нове будівництво можливе лише на вільних ділянках та на місці старого малоцінного фонду.

 

Фахівці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень розпочали роботи по м. Одесі в грудні 2006 р. на замовлення управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. Було досліджено близько 1000 пам’яток, складено картки з визначенням предмету охорони.

 

Проблемою роботи в Одесі, як в історичному місті залишалась відсутність поточнених переліків пам’яток, їх фіксація, історико-архітектурна інвентаризація. І тому в першу чергу детально було проведено інвентаризацію переліку пам’яток та земель історико-культурного призначення на території всього міста загальною площею близько 4 тис. га, обстежено близько 1350 об’єктів культурної спадщини. Наводимо статистичний звіт про нерухомі пам’ятки та об’єкти культурної спадщини м. Одеси.

 

 

 

Види пам’яток культурної спадщини

№ рядка

Загальна кількість пам’яток

Із загальної кількості пам’яток культурної спадщини (гр.1) належить до наступних категорій

Національного значення

Місцевого значення

А

 

1

2

3

Археологічні

01

11

-

11

Історичні

02

243

3

240

Монументального мистецтва

03

44

3

41

Архітектури та містобудування

04

1042

36

1006

Науки і техніки

07

6

-

6

Всього

08

1346*

42

1304

 

* Якщо пам’ятка належить до кількох видів одночасно, підрахунок проводиться за домінуючою ознакою

 

 

 

Під час цієї роботи було виявлено цілий ряд об’єктів та запропоновано їх взяття на державний облік, в тому числі і за категорією національного значення. Всього виявлено 31 об’єкт, серед яких 21 об’єкт є пам’ятками історії, 6 – пам’ятками архітектури та містобудування, 6 – пам’ятки монументального мистецтва, 2 – пам’ятки науки та техніки. Серед них поховання козацького кладовища кінця ХVІІІ-ХІХ ст.. в районі Шкодовій гори.

 

Слід зазначити, що вперше в Україні на високому професійному рівні виконано роботу з дослідження матеріалів історико-опорного плану м. Одеси; детально проаналізовано літературу, архівні джерела та ступінь вивченості архітектури міста. Викладено основні етапи історії Одеси, вивчено містоутворюючі чинники та всі етапи містобудівного розвитку, розвиток середмістя і передмістя, окремих будівель та комплексів громадських, житлових, виробничих споруд від початку ХІХ ст. до ХХ ст. Формування розпланувальної структури подано в світлі розвитку містобудівної культури кінця ХVІІІ ст. Вище зазначені роботи виконано В.І.Тимофієнко. Фактично робота по історико-опорному плану м. Одеси стала останню роботою цього відомого дослідника історії архітектури України.

 

Під час досліджень було визначено території з цінним розплануванням і забудовою в структурі міста, здійснена їх класифікація за ступенем історико-культурної цінності. Враховуючи велику концентрацію, унікальність пам’яток архітектури, археології, історії, садово-паркового монументального мистецтва в межах історичного центру визначена територія містобудівного утворення. На його територію запропонована комплексна охоронна зона площею 125 га. Визначення такої комплексної зони з найбільш жорстким режимом використання, на думку дослідників, забезпечить збереження історичного успадкованого вигляду та об’ємно-просторової структури історичного центру м. Одеси.

 

З метою збереження традиційного характеру середовища Одеси були визначені зони регулювання забудови, по всіх видах пам’яток визначено охоронні зони з відповідними режимами використання. За матеріалами досліджень найбільш значущими зонами регулювання забудови є зони: композиційно-видового впливу ансамблю історичного центру, району забудови місцевості Молдованки та порту між вул. Ланжеронівською та Воєнним узвозом.

 

Особливостями забудови історичного центру міста є тісний зв’язок з природним оточенням та формування відкритих приморських архітектурно-ландшафтних комплексів. З метою збереження цих особливостей встановлені зони охорони ландшафтів, їх площа становить 418 га. Вони включають території пам’яток садово-паркового мистецтва, пам’яток природи та частину акваторії Одеської затоки між мисом Ланжерон та Нафтовою гаванню.

 

В межах роботи визначені зони охорони археологічного культурного шару (об’єктів археології), їх площа становить 115 га. Режим використання цих територій передбачає обов’язковість укладення охоронних договорів та проведення відповідних археологічних досліджень.

 

Шляхом проведення натурних досліджень, що включали практичну та теоретичну частину на території міста Одеси визначено два історичні ареали. Центральний історичний з площею 990 га. На його території розташовано близько тисячі всіх видів пам’яток, орієнтовна площа його комплексної охоронної зони становить близько 623 га. Другим є ареал – “Французький бульвар”. Його площа 142 га, на цій території розташовано біля 150 пам’яток.

 

Слід зазначити, що визначення режимів використання історичних ареалів є пріоритетним напрямком містобудівної діяльності на території історичних населених місць України. Так зокрема, збереження традиційного характеру середовища м. Одеси забезпечуватиметься шляхом встановлення режиму охорони та раціонального використання пам’яток, об’єктів культурної спадщини, з врахуванням їх містоформуючої ролі. Такий режим може бути забезпечений здійсненням цілої низки заходів та програм.

 

Важливим на території ареалів є регламентація містобудівних перетворень, встановлення граничної висоти нових будівель і споруд, що виходять на червоні лінії вулиць. По історичних ареалах м. Одеси запропоновано такі режими: “… в Центральному історичному ареалі гранична висота нових будівель і споруд, що виходять на червоні лінії вулиць, не повинна перевищувати 18,6 метрів від рівня денної поверхні. А висота акцентних будівель на розі кварталів – не вище 21,3 метрів. Гранична висота нових будівель, які розміщуються у глибині кварталів, має визначатися математичними розрахунками у складі історико-містобудівних обґрунтувань таким чином, щоб видима з вулиці проекція верхньої частини фасаду нової будівлі за висотою становила не більш ніж 62 % висоти фасаду будівлі, яка виходить на червону лінію вулиці.

 

В історичному ареалі “Французький бульвар” має зберігатися парковий характер середовища з відповідним благоустроєм та існуючий характер забудови у вигляді дискретно розташованих малоповерхових будівель…“

 

Науковим керівником роботи Віктором Вечерським було запропоновано частину історичного центру міста визначити, як пам’ятку містобудування з назвою “Стара Одеса” і розглядати її в подальшому, як можливий об’єкт всесвітньої культурної спадщини.



Назад

 

© НДІ пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури України "Спадщина" 2007-2015