| Головна сторінка | Додати в обране | Написати листа | Карта сайту | www.spadshina.org.ua
Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень
Офіційний інформаційний ресурс
Сьогодні: Понедiлок, 27 березня 2017

 

 

Головна сторінка » Актуальні питання »

Тульчин - Палац Потоцького
Тульчин - Палац Потоцького
Канів - Тарасова гора
Канів - Тарасова гора
Історичний центр Львова
Історичний центр Львова

 
 Актуальні питання

Ю. Стріленко, В. Козюба Дослідження будівельних розчинів Десятинної церкви

Починаючи з 1970 р. в Науково-дослідній лабораторії Українського СНРВ управління проводились дослідження складу будівельних розчинів пам’яток архітектури Київської Русі, зокрема, так званих, вапняно-цем’янкових розчинів. Системні дослідження виконувалися за розробленою методикою комплексного хіміко-петрографічного аналізу. Наукове керівництво в перші роки роботи здійснював Н.В.Холостенко. він власноручно склав список архітектурно-археологічних пам’яток періоду Київської Русі для відбору проб стародавніх будівельних розчинів.

 В рамках цих досліджень, станом на 1982 рік, було виконано аналіз біля 80 зразків фрескових і будівельних розчинів Десятинної церкви і палацу княгині Ольги з розкопів на території Історичного музею.
 З існуючих пам’яток ми мали можливість відібрати проби безпосередньо в натурі, а зразки розчинів Десятинної церкви передавались для дослідження з фондів Софійського заповідника, а також археологами, які у різні періоди вели розкопки на території Історичного музею, тобто міста Володимира.
 Висновок за результатами досліджень – цитата з звіту 1982 р.

 - Основна група фрескових тиньків із загальної кількості переданих для аналізів за складом аналогічна дослідженим раніше в лабораторії фрескам Десятинної церкви. Для них характерні трубчата структура, вапняна маса з домішкою лесовидного суглинку, жовтувато-сірий до бурого колір.

 - Наявність в цій групі фресок іншого складу, наприклад, вапняно-цем’янкового, вимагає додаткового уточнення. В пам'ятниках Древнього Києва Х – ХIII ст. фрескова штукатурка з великою кількістю цем’янки була знайдена у Надбрамній церкві Золотих воріт (проби з розкопок).

 - Встановлено, що в технології будівельних розчинів за період Х – ХIII ст. були деякі зміни. Є підстави припустити, що в Десятинній церкві могли бути різночасові фрескові розписи, первинні і пізніші, такі, що відрізняються і за складом фрескового тиньку. Остаточні висновки, можна буде зробити після закінчення системних досліджень техніки живопису Древнього Києва Х – ХIII ст.

  Слід зазначити, що результати комплексного хіміко-петрографічного аналізу будівельних розчинів слід приймати до уваги, при умові системного професійного відбору проб для дослідження за участю в даному разі археологів. Фіксація місця відбору проби має вирішальне значення для правильних висновків.
 До 2010 р. ми не робили висновки про "первинну" фреску Десятинної церкви, тому що не мали зразків, відібраних "in situ". Були зафіксовані тільки відмінності у складі досліджених зразків фресок.

 Дослідження фрескових штукатурок з розкопу Десятинної церкви, виконані в 2010 р.

 Вперше 2 проби фрескової штукатурки відібрано "in situ" – з блоку кладки Х ст. у розкопі Десятинної церкви. Проби відібрані колегіально, місця відбору зразків оформлені науковим співробітником Інституту Археології АН України Козюбою В.К. Всього досліджено 27 зразків фресок і будівельних розчинів.
 Таким чином, тепер ми маємо точку відліку для порівняння з цими зразками усіх інших, відібраних до цього часу.
 Результати досліджень обговорені на Науково-методичній раді НДІ пам’яткоохоронних досліджень, а також представлені для широкого обговорення на Міжнародному архітектурно-археологічному семінарі «Древнерусская архитектура эпохи Владимира Святого и Ярослава Мудрого», який відбувся в Санкт-Петербурзі 22 листопада 2010 р.

Необхідність сучасної роботи – системного порівняльного аналізу фрескових тиньків Десятинної церкви з фресками інших пам’яток Стародавнього Києва постала у зв’язку з появою тверджень про існуючу аналогію первинного фрескового тиньку (Х ст.) Десятинної церкви та Софійського собору у м. Києві.

 Обґрунтовуючи свою версію дати початку будівництва Софійського собору у 1011 р., Н.Нікітенко наводить такі аргументи:
 «Но, пожалуй, самыми объективными являются результаты химико-технологических исследований. София – единственный памятник, имеющий фресковую штукатурку, полностью идентичную по своему составу со штукатуркой Десятинной церкви».

 Наводимо результати порівняльного петрографічного аналізу фрескового тиньку Десятинної церкви, відібраного з блоку мурування Х ст., та фрески Софійського собору.
 

  Опис мікроструктури первісного фрескового тиньку Десятинної церкви

 Візуально: розчини від сірувато-кремового до бурого кольору, легкі, пористі з численними гніздами і порами від рослинного наповнювача.

 Під мікроскопом: в'яжуче представлено мікрокристалічним карбонатом кальцію з домішкою тонкодисперсного глинисто-карбонатного матеріалу та ділянками крупнокристалічного кальциту. Часто карбонатною масою з більш-менш крупними кристалами кальциту виконані частково або повністю пори і капіляри рослинного заповнювача, тобто відбулося заміщення рослинного матеріалу карбонатним.

 Заповнювач, в основному, рослинний. Рідкі зерна (0,01-0,05 мм) кварцу та польового шпату оточені ізотропним обрамленням, інколи оплавлені з кристалізацією кристобаліту у склофазі. Ці зерна є природною домішкою у вапняку, з якого випалювали вапно. Кількість мінерального заповнювача складає не більше 3 -5%.
 

Опис мікроструктури фрескового тиньку Софійського собору

Візуально: рожева або бурувата міцна каменеподібна маса, яка не піддається пробі на злам. Структура пориста, прорізана численними капілярами та канальцями. Трапляються залишки зотлілої соломи, шматочки деревного вугілля та дрібні уламки мінерального заповнювача темно-сіро­го та чорного кольорів, рідко — рожевої цем’янки.

 Під мікроскопом: в'яжуча частина – вапняне тісто, карбонатизоване та повністю перекристалізоване за минулий час у карбонат кальцію. У мікрокристалічній кальцитній масі, прорізаній капілярами від зотлілого органічного заповнювача, вкраплені дрібні уламки мінерального заповнювача – дрібні гострокутні шматочки осклянілої маси (шлаку) переважно кремнеземного складу. Розмір зерен заповнювача становить від 2,0мм до дріб'язку, рівномірно розподіленого в масі.
 Кількість заповнювача у розчині – 20-25%; шлак становить 15-20% від загального вмісту в розчині.
 Склад і структура уламків цього заповнювача неоднорідні. Зустрічаються шматочки, оплавлені більшою або меншою мірою, пористі, зі слідами численних кратерів від пухирців газу, що нагадує структуру неосвітленої скломаси, шлаку або пемзи; ділянки, які містять до 50% склофази з острівками оплавлених і розтрісканих зерен кварцу (мал. 1, 2), збагачені основними окислами ділянки з більш чи менш чітко вираженою кристалізацією силікатів і алюмосилікатів кальцію (див. мал. 2).

   Отже, наші дослідження не підтверджують аналогію фрески Х ст. Десятинної церкви та фрески ХІ ст. Софійського собору.

  Висновки

 Десятинна церква – перша кам’яна мурована споруда на території Київської Русі, на якій впроваджувалась нова технологія візантійськими майстрами.

1. Перші уроки нової технології пройшли в кінці Х ст. на цій споруді. Тут були змуровані перші стіни, тут люди набували майстерності і це помітно на якості перших будівельних розчинів, починаючи від цегли-сирця до випаленої цегли; від нещільних, нерівномірно змішаних розчинів до рецептур з подрібненою цем’янкою та шлаком – оплавленим матеріалом, надзвичайно міцних.

2. Перші спроби оздоблення в техніці фрески – тиньк з фарбовим шаром на первісному муруванні – пориста глинисто-карбонатна маса невисокої міцності не має аналогів за своєю структурою і речовинним складом ні в одній з київських пам’яток періоду ХІ – ХІІІ ст.

3. Аналогії з іншими пам’ятками, в тому числі, і з Софійським собором починаються пізніше, коли по мірі розширення масштабів будівництва храмів у Києві, почався зворотний процес: майстри з інших храмів приймали участь в ремонтах та оздобленнях Десятинної церкви на протязі ХІ – ХІІ ст. і до татарської навали. Тому ми знаходимо тепер в археологічних розкопах Десятинної церкви фрескові тиньки подібні за технологією виготовлення до Золотих воріт, Софії Київської, а також пам’яток ХІІ ст., в тому числі і Кирилівської церкви.

4. Висновки за результатами досліджень складу фрескових тиньків повинні базуватись тільки на основі аналізів проб, прив’язаних до місця відбору.

 

Література

Стриленко Ю. Н., Нестеренко Т. Е. «Исследование древних строительных растворов и фресковых штукатурок Софии Киевской». Доклад на Международном симпозиуме по вопросам консервации камня. Москва. 1980.

Стріленко Ю. М. «Аналіз зразків фрескових та будівельних розчинів Софії Київської». Збірник «Стародавній Київ». –«Наукова думка», Ін-т Археології АН УРСР, Київ – 1975.

Тоцька І.Ф. «Про час виконання розписів галерей Софії Київської». Збірник «Стародавній Київ». –«Наукова думка», Ін-т Археології АН УРСР, Київ – 1975.

Тоцкая И. Ф. Наружные росписи Софии Киевской. В сб. София Киевская. – К., 1973.

Стріленко Ю. М., Нестеренко Т. Є. Дослідження будівельних розчинів і плінф пам’яток архітектури стародавнього Києва Х-ХІІ ст. В книзі “Археологія Києва”. Дослідження і матеріали. Київ: Наукова думка, 1979.

Тоцька І.Ф. «До питання про час побудови Софії Київської». «Нові дослідження давніх пам’яток Києва». Матеріали наукової конференції НЗ «Софія Київська». Київ – 2001.

«Будівельні матеріали Софії Київської». Звіт ДНТЦ Конрест, розділ «Матеріали Софії Київської», 2005.

Тоцкая И. Ф. «К истории Десятинной церкви в Киеве». Сб. статей по искусству Византии и Древней Руси в честь А.И. Комеча. Северній паломник. Москва – 2006.

Стріленко Ю. М. До питання про ревізію дати побудови Софійського собору. Техніко-технологічні дослідження стародавніх будівельних розчинів. Матеріали круглого столу

Л. Ганзенко, Ю. Коренюк, О. Мєднікова. «Нові дослідження археологічних колекцій стінопису Десятинної церкви та прилеглих споруд». Церква Богородиці Десятинна в Києві. К., 1996

Н. Никитенко. «Святая София Киевская». Киев. 2008. под ред. члена-корр. Академии архитектуры Украины Куковальской Н. М., стор. 19.

 


Назад

 

© НДІ пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури України "Спадщина" 2007-2015